ретардація

-ї, ж., літ.

1) Композиційний прийом, який полягає у штучному уповільненні розгортання сюжету, дії шляхом введення в художній твір вставних сцен та епізодів, описів природи і т. ін.

2) лінгв. Повторення фонетичної ознаки одного з попередніх звуків у наступному; асиміляція.

3) біол. Більш пізня закладка органу та уповільнення його розвитку порівняно з предками.

4) Тимчасова або стійка зупинка психічного розвитку, а також затримка його темпу.